Сторінка батьків

Пам'ятка для батьків,дитина яких уперше піде до дитячого садочка 

1. Сформуйте у себе ставлення до дитячого садочка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, любов'ю, вона отримає підготовку.
2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садочок у присутності дитини, оскільки вони можутьсформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садочка.
3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.
4. Заздалегідь потурбуйтесь, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближений до розпорядку дня дитячого садочка (ранній підйом, час денного сну, прийом їжі, прогулянки).
5. Ознайомтесь з режимом харчування та меню дитячого садочка.
6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.
7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.
8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.
9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку збирати, розбирати.
10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на  місце.
11. Пограйтесь вдома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.
12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватись з іншими дітьми.
13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.
14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.
15. Повідомте старшу медичну сестру, вихователів про стан здоров'я вашої дитини.
16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 2 роки,  2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.
17. Дайте дитині до садочка улюблену іграшку.
18. Не залишайте дитину одну і надовго в перші дні відвідування дитячого садочка.

Дослухайтесь до порад вихователя!!!

Звернення дитини до батьків.

Дорогі батьки!

1.  Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мне, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2.  У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас,поясніть мені, що?коли? чому? кожен із нас у ньому має робити.

3.  Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4.  Мої  почуття  ще  недозрілі,  прошу,  будьте  чутливими  до  моїх  потреб.   Не нарікайте на мене.

5.  Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати  рішення у дорослому житті.

7.  Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8.  Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене також!

Давайте правильно спілкуватися з дітьми

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»

(С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

На перший погляд різниці у висловлюваннях не має і ви все одно хочете щоб дитина прибрала іграшки за собою, але у відповідь на «ТИ» дитина ображається, відгороджується, а у відповідь на «Я» малюк намагається виправдати довіру дорослого і буде набагато ефективнішим тому, що воно  реалізує довіру і збереже в дитини добре самопочуття.

Звернення з «Я» дає можливість дітям більше довідатися про нас дорослих. Часто ми відгороджуємося від дітей  панцирем «авторитету», що намагаємося удержати за будь-яку ціну. Іноді діти навіть дивуються, коли довідаються, що батько і мати щось відчувають!

Якщо ж ви відкриті і щирі у виявленні своїх почуттів, діти стають більш щирими у виявленні своїх. Вони  починають відчувати: дорослі їм довіряють і їм теж можна довіряти.

Висловлюйте своє почуття без наказу або догани,  залишайте  за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді вони починають враховувати наші бажання і переживання.

Щоб  успішно зробити зауваження, яке дасть результат необхідно, щоб воно містило в собі три елементи:

1. Безоцінний опис поводження дитини: «Якщо ти усюди розкидаєш речі…»

2. Вказівка на те яким чином поводження дитини заважає дорослим: … «я змушена піти в магазин».

3. Характеристика почуттів, що відчуває дорослий: «… мені не подобається брати на себе цей обов’язок».

Якщо коротко, то правильне зауваження охоплює три моменти ситуації:

• поводження дитини,
• почуття дорослого,
• наслідки поводження дитини для дорослих.

Наступні речення допоможуть вам побудувати спілкування за даною схемою:

Якщо ти … (констатація вчинку дитини)

Я відчуваю … (констатація ваших переживань)

Тому що … ( констатація наслідків поводження дитини)

Радості і успіху вам, дорогі батьки,  в дійсно людських  відносинах з дітьми!