СХВАЛЕНО Протокол № 4 від 29.08.2025  засідання педагогічної ради ЗДО (ясла-садок) №11

ЗАТВЕРДЖЕНО     Директор ЗДО _____Ірина БАБІЙ Наказ № 118  від 29.08.2025

ПОЛОЖЕННЯ

про внутрішню систему

забезпечення якості освіти

ЗДО (ясла-садок) №11

Стрийської міської ради

Стрийського району

Львівської обл.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Положення (далі − Положення) про забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти у Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №11 Стрийської міської ради Стрийського району Львівської обл.. (далі – ЗДО №11) розроблено відповідно до вимог Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (стаття 41. Система забезпечення якості освіти), Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 № 3788-ІХ, Базового компонента дошкільної освіти, наказу Міністерства освіти і науки України від 04.03.2025 № 407 «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах дошкільної освіти», Статуту закладу та інших нормативних документів.

Внутрішня система забезпечення якості освіти в ЗДО розробляється з урахуванням рекомендацій Міністерства освіти і науки України та Державної служби якості освіти України. Усі учасники освітнього процесу активно залучаються до розбудови цієї системи. При її формуванні беруться до уваги цілі та пріоритети розвитку закладу, його тип, місцезнаходження та умови функціонування.

 Положення, що регламентує зміст і порядок забезпечення якості освіти, має бути погоджене педагогічною радою. Педагогічна рада також має право вносити до нього зміни та доповнення.

Компоненти внутрішньої системи

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про дошкільну освіту» та Методичних рекомендацій, внутрішня система включає:

• створення в закладі дошкільної освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування, у тому числі забезпечення наявності ресурсів (ігрових, дидактичних, науково-методичних, матеріально-технічних, інформаційних тощо) необхідних для виконання державного стандарту;
• організацію освітнього процесу з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб і можливостей кожного вихованця;
• формування кадрового складу та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• забезпечення ефективності професійної діяльності, сприяння професійному розвитку педагогічних працівників;
• формування культури академічної доброчесності;
• забезпечення ефективної системи управління закладом дошкільної освіти;
• формування внутрішньої системи моніторингу якості освіти та якості освітньої діяльності.

Складові системи забезпечення якості освіти в навчальному закладі

Складовими системи забезпечення якості освіти в ЗДО№11 є:

• система забезпечення якості в закладі освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);
• система зовнішнього забезпечення якості освіти;
• система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Стратегія забезпечення якості освіти в ЗДО№11 базується на таких принципах:

• відповідності Базовому компоненту дошкільної освіти;
• відповідальності за забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності;
• системності в управлінні якістю на всіх стадіях освітнього процесу;
• демократизації в освітній діяльності;
• здійснення обґрунтованого моніторингу якості;
• готовності суб’єктів освітньої діяльності до ефективних змін;
• відкритості інформації на всіх етапах забезпечення якості та прозорості процедури системи забезпечення якості освітньої діяльності.

Мета та основні завдання внутрішньої системи

забезпечення якості освіти

Основна мета внутрішньої системи забезпечення якості освіти в ЗДО №11— безперервно покращувати якість освітнього процесу, що досягається шляхом ретельного відстеження змін та тенденцій в освітній діяльності та управлінських процесах закладу.

Щоб реалізувати цю мету, ми ставимо перед собою такі ключові завдання:

• визначити ключові напрямки та критерії для оцінки ефективності освітньої та управлінської діяльності в ЗДО №11.
• систематично вимірювати та аналізувати динаміку цих показників, щоб розуміти, як розвивається наш освітній процес.
• на основі отриманих даних розробляти ефективні стратегії для подальшого підвищення якості освіти.
• надавати всебічну підтримку всім учасникам освітнього процесу, допомагаючи їм досягати кращих результатів.

Заклад працює у взаємодії з усіма зацікавленими суб’єктами,

до яких відносяться:

• здобувачі освіти, їх батьки або законні представники дитини;
• працівники закладу дошкільної освіти;
• органи, що здійснюють управління у сфері освіти;
• засновник – Стрийська міська рада
• громадськість.

Критерії ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти

Ефективність внутрішньої системи забезпечення якості освіти оцінюється за кількома ключовими критеріями:

• відповідність досягнень дітей державним стандартам. Система вважається ефективною, якщо діти віком 6-7 років демонструють рівень освіченості, розвитку та вихованості, що відповідає державним вимогам. Також враховується їхня готовність до школи, тобто сумарний показник набутих компетенцій.
• сформованість компетенцій згідно з освітніми лініями. Ефективність системи визначається тим, наскільки загальні результати освітньої роботи — а саме, сформованість певних компетенцій — відповідають змісту освітніх ліній, що передбачені інваріантною складовою Базового компонента дошкільної освіти.
• ефективність варіативної складової. Оцінюється, наскільки успішно реалізується варіативна складова дошкільної освіти. Важливо, щоб вона відповідала індивідуальним інтересам та потребам дітей, запитам батьків, а також наявним умовам для розвитку дошкільнят.
• якість та результативність роботи педагогів. Критерієм є якісний склад педагогічних працівників та ефективність їхньої роботи.
• наявність ресурсів. Важливим показником є забезпечення якісного освітнього процесу необхідними освітніми, методичними та матеріально-технічними ресурсами.

ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОБІРКИ ВИМОГ/ПРАВИЛ

ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНІХ І УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ

В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Для формування ефективної внутрішньої системи забезпечення якості освіти у ЗДО ключовим аспектом є чітке визначення вимог та правил, що регулюють як освітні, так і управлінські процеси. Вимоги/правила є фундаментальними орієнтирами, на які спирається діяльність закладу. Вони слугують основою для розробки планів, організації навчальної роботи та впровадження заходів, спрямованих на підвищення загальної якості освітньої діяльності.

Саме вимоги/правила безпосередньо впливають на результати навчання вихованців. Вони допомагають забезпечити формування у дітей необхідних компетентностей, які визначені державним стандартом дошкільної освіти. Завдяки їх послідовному застосуванню, заклад може систематично відстежувати прогрес у розвитку дітей та гарантувати, що освітній процес відповідає встановленим нормам і очікуванням.

Розробка таких вимог/правил здійснюється для кожного окремого компонента внутрішньої системи якості, що дозволяє деталізувати стандарти для освітнього середовища, розвитку здобувачів освіти, фахової діяльності педагогів та управлінських процесів. Таким чином, забезпечується цілісний та комплексний підхід до забезпечення якості, що охоплює всі сфери функціонування ЗДО.

У Методичних рекомендаціях з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах дошкільної освіти, затверджених Наказом МОН України від 04.03.2025 № 407, представлені основні вимоги/правила до кожного з цих компонентів. Рекомендації є практичним посібником для закладів, які прагнуть створити ефективну та прозору систему забезпечення якості освіти, орієнтовану на найкращі результати для дітей.

Вимоги/правила до компонента «Створення в закладі дошкільної освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування, у тому числі забезпечення наявності ресурсів (ігрових, дидактичних, науково-методичних, матеріально-технічних, інформаційних тощо) необхідних для виконання державного стандарту» охоплюють кілька взаємопов'язаних аспектів:

Створення безпечного освітнього середовища:  передбачає забезпечення фізичної та психологічної безпеки дітей під час перебування у закладі. Йдеться про відповідність приміщень та обладнання санітарно-гігієнічним нормам, пожежній безпеці, наявність планів евакуації, організацію безпечного харчування, запобігання булінгу та будь-яким проявам насильства. Важливо, щоб діти почувалися захищеними, мали можливість вільно висловлюватись та отримувати підтримку у разі потреби.

Створення здорового освітнього середовища: цей аспект фокусується на підтримці фізичного та психічного здоров'я вихованців. Він включає забезпечення оптимального режиму дня, збалансованого харчування, належних умов для рухової активності, прогулянок на свіжому повітрі, а також проведення профілактичних заходів. Важливо створювати умови, що сприяють гармонійному розвитку, зміцненню імунітету та формуванню здорових звичок у дітей.

Забезпечення наявності ресурсів, необхідних для виконання державного стандарту дошкільної освіти: для якісної реалізації освітнього процесу заклад повинен мати достатнє та відповідне ресурсне забезпечення, що включає:

• Ігрові ресурси: сучасні, безпечні та розвиваючі іграшки, ігрові зони.
• Дидактичні ресурси: посібники, матеріали для навчання та розвитку відповідно до вікових особливостей та програм.
• Науково-методичні ресурси: актуальна методична література, рекомендації для педагогів.
• Матеріально-технічні ресурси: меблі, обладнання, комунікації, ігрове обладнання на майданчиках, що відповідають санітарним нормам та сприяють розвитку.
• Інформаційні ресурси: доступ до інформації, використання сучасних технологій, що підтримують освітній процес.

Вимоги/правила до компонента «Організація освітнього процесу з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб і можливостей кожного вихованця» зосереджені на таких ключових аспектах:

Індивідуалізація освітнього процесу: фундаментальною вимогою є розуміння та врахування унікальних особливостей кожної дитини – її віку, рівня розвитку, темпераменту, здібностей, інтересів, а також наявних потреб (наприклад, особливі освітні потреби, культурні особливості тощо). Освітній процес має бути гнучким, щоб адаптуватися до темпу та стилю навчання кожної дитини, забезпечуючи її максимальний розвиток.

Діагностика та моніторинг індивідуального розвитку: для ефективної індивідуалізації необхідна систематична діагностика та моніторинг розвитку кожної дитини, що передбачає не лише виявлення поточного рівня знань та вмінь, але й спостереження за її емоційним станом, соціальними навичками, пізнавальними інтересами та потребами. Результати такої діагностики мають бути основою для планування та корекції освітнього процесу.

Використання різноманітних форм і методів роботи: щоб задовольнити індивідуальні потреби та можливості, педагоги повинні застосовувати широкий спектр освітніх форм, методів та прийомів. Ігрові методи, проектна діяльність, індивідуальні та групові заняття, робота в малих підгрупах, інтегровані заняття, використання ІКТ тощо. Важливо, щоб методи навчання були не лише ефективними, а й цікавими та мотивуючими для дітей.

Забезпечення права вибору та активної участі дитини: освітній процес має надавати дитині можливість обирати види діяльності, матеріали, партнерів по грі, що сприяє розвитку її самостійності, ініціативи та відповідальності. Активна участь дитини в освітньому процесі, її власна діяльність та експериментування є запорукою успішного засвоєння знань та формування компетентностей.

Взаємодія з батьками щодо індивідуальних особливостей дитини: ефективна організація освітнього процесу з урахуванням індивідуальних особливостей неможлива без тісної співпраці з батьками або законними представниками. Регулярний обмін інформацією, консультації, спільне планування індивідуальних освітніх траєкторій (за потреби) дозволяють створити єдиний освітній простір для дитини.

Вимоги/правила до компонента «Формування кадрового складу та підвищення кваліфікації педагогічних працівників» зосереджені на таких ключових аспектах:

Формування кваліфікованого кадрового складу: передбачає забезпечення закладу достатньою кількістю педагогічних працівників, які мають відповідну освіту та кваліфікацію для роботи з дітьми дошкільного віку. Важливо не лише дотримання формальних вимог до освіти, а й наявність у педагогів необхідних особистісних якостей, таких як любов до дітей, відповідальність, комунікативні здібності та емпатія.

Система професійного розвитку та підвищення кваліфікації: заклад повинен мати чітко визначену систему для безперервного професійного розвитку своїх педагогів, що  включає:

• Планування підвищення кваліфікації: Регулярне проходження курсів підвищення кваліфікації відповідно до чинного законодавства та потреб закладу.
• Методична робота: Організація внутрішніх методичних заходів (семінарів, тренінгів, майстер-класів, круглих столів, відкритих занять), що сприяють обміну досвідом та освоєнню нових освітніх технологій.
• Самоосвіта: Створення умов та стимулювання педагогів до самоосвіти, вивчення інноваційних методик, передового досвіду та наукових досліджень у галузі дошкільної освіти.
• Атестація педагогічних працівників: Проведення атестації відповідно до встановлених норм, що є інструментом оцінки професійної компетентності та стимулом для кар'єрного зростання.

Створення умов для професійного зростання та творчої реалізації: ефективний заклад піклується про створення сприятливого клімату, який мотивує педагогів до професійного зростання:

• Підтримка ініціатив: Заохочення до впровадження нових ідей та проектів.
• Наставництво та менторство: Організація взаємодопомоги між досвідченими та молодими педагогами.
• Участь у професійних конкурсах та заходах: Стимулювання до участі у фахових змаганнях, конференціях, публікаціях.
• Створення можливостей для обміну досвідом: Участь у професійних спільнотах, форумах.

Оцінка ефективності педагогічної діяльності: систематичне оцінювання роботи педагогів є невід'ємною частиною цього компонента. Це не лише контроль, а й інструмент для виявлення сильних сторін та зон росту, надання конструктивного зворотного зв'язку та планування подальшого професійного розвитку. Оцінка може базуватися на спостереженнях, аналізі результатів роботи з дітьми, анкетуванні батьків, самоаналізі педагогів тощо.

Вимоги/правила до компонента «Забезпечення ефективності професійної діяльності, сприяння професійному розвитку педагогічних працівників» охоплюють такі ключові положення:

Системний підхід до оцінки професійної діяльності: заклад повинен розробити та впровадити об'єктивну систему оцінки професійної діяльності педагогічних працівників. Ця система має бути спрямована не лише на виявлення відповідності кваліфікаційним вимогам, а й на ідентифікацію сильних сторін, потреб у розвитку та визначення індивідуальних траєкторій професійного зростання для кожного педагога. Оцінка може включати спостереження за освітнім процесом, аналіз документації, опитування учасників освітнього процесу (батьків, дітей старшого дошкільного віку), самооцінку педагогів.

Створення сприятливого середовища для професійного зростання: заклад має активно сприяти професійному розвитку педагогів, забезпечуючи для цього необхідні умови, передбачає:

• Доступ до актуальної інформації: забезпечення педагогів доступом до новітніх науково-методичних розробок, освітніх програм, інноваційних технологій у галузі дошкільної освіти.
• Мотивація до самоосвіти: створення стимулів для самостійного вивчення педагогами нових методик, обмін досвідом та участь у професійних спільнотах.
• Організація внутрішньої методичної роботи: проведення нарад, семінарів, тренінгів, майстер-класів, педагогічних читань, де педагоги можуть обговорювати актуальні питання, ділитися досвідом та розробляти спільні проекти.

Заохочення до впровадження інновацій та кращих практик: Важливо не лише підвищувати кваліфікацію, а й стимулювати педагогів до творчого підходу та впровадження новаторських ідей у свою практику. Може проявлятися у підтримці експериментальної діяльності, розробці авторських програм, участі у конкурсах професійної майстерності та поширенні власного успішного досвіду.

• Ефективна система наставництва та підтримки: для молодих спеціалістів або педагогів, які потребують додаткової підтримки, має бути розроблена система наставництва. Досвідчені педагоги-наставники надають консультації, допомагають адаптуватися, діляться практичними знаннями, сприяючи швидшому та ефективнішому входженню у професію.
• Формування культури співпраці та взаємодопомоги: створення атмосфери взаємоповаги, підтримки та колективного вирішення проблем сприяє покращенню професійної діяльності, що включає відкритий діалог, спільне планування, рефлексію та обговорення результатів, що дозволяє кожному педагогу відчувати себе частиною команди, яка прагне до спільних високих цілей.

Вимога/правило до компонента «Формування культури академічної доброчесності» зосереджені на таких аспектах:

Створення атмосфери довіри, чесності та взаємоповаги: культура академічної доброчесності починається зі створення етичного середовища, де цінуються чесність, відповідальність та повага до інтелектуальної власності, що стосується всіх учасників освітнього процесу: дітей, педагогів, батьків та адміністрації.

• Для дітей: важливо формувати розуміння чесної гри, поваги до чужих речей та результатів праці, вміння ділитися, а не присвоювати чуже, що  закладається через ігрову діяльність, повсякденне спілкування та поведінкові приклади дорослих.
• Для педагогів: дотримання принципів доброчесності у власній професійній діяльності – це, насамперед, уникнення плагіату у методичних розробках, об'єктивність в оцінюванні, дотримання етичних норм у спілкуванні з дітьми та батьками, чесність у звітності та використанні ресурсів.

Забезпечення прозорості та об'єктивності в освітній діяльності:

• У роботі з дітьми: об'єктивне оцінювання розвитку дітей без упереджень, створення рівних можливостей для всіх, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей.
• У взаємодії з батьками: прозорість у наданні інформації щодо освітнього процесу, прав та обов'язків, фінансових питань закладу. Відкрите спілкування та надання достовірних даних.
• В управлінській діяльності: чітке дотримання процедур, правил, нормативних документів. Відсутність корупційних проявів, об'єктивність у прийнятті рішень та розподілі ресурсів.

Виховання відповідальності та самостійності: академічна доброчесність неможлива без формування у дітей почуття відповідальності за власні дії та результати. У дошкільному віці це проявляється у здатності доводити розпочату справу до кінця, прибирати за собою, визнавати свої помилки та намагатися їх виправити. Педагоги мають створювати умови для розвитку самостійності у прийнятті рішень (відповідно до віку) та виконання завдань.

Формування навичок цитування та поваги до інтелектуальної власності (в адаптованій формі): хоча формальне цитування не є нормою для дошкільної освіти, базові принципи поваги до чужої праці закладаються саме тут, що може бути виховання поваги до авторства іграшок, малюнків, ідей ігор, розуміння того, що "чуже брати не можна", "ідея належить тому, хто її придумав". Для педагогів це означає обов'язкове посилання на джерела при використанні чужих методичних розробок, ідей, матеріалів.

Розробка та впровадження норм та правил доброчесності: Заклад може розробити внутрішні положення або правила, що стосуються принципів доброчесності, адаптуючи їх до своєї специфіки. Правила мають бути зрозумілими для всіх учасників освітнього процесу та відображатися у повсякденній практиці.

Вимоги/правила до компонента «Забезпечення ефективної системи управління зосереджені на таких ключових аспектах:

Стратегічне планування та визначення цілей:

• чітке бачення та місія: керівництво закладу має сформулювати та донести до всіх учасників освітнього процесу (педагогів, батьків, громадськості) своє бачення майбутнього закладу та його місію, що є основою для всіх подальших управлінських рішень;
• обґрунтоване планування: розробка річного плану роботи закладу, який є не формальним документом, а реальним інструментом управління. План має базуватися на аналізі поточного стану, враховувати потреби здобувачів освіти, педагогів, батьків, а також вимоги державного стандарту. Він повинен містити конкретні цілі, завдання, заходи, терміни виконання та відповідальних осіб;
• регулярний перегляд та коригування: система управління має бути гнучкою, що дозволяє регулярно переглядати та, за необхідності, коригувати стратегічні цілі та плани у відповідь на зміни зовнішнього середовища або внутрішні потреби.

Організація та розподіл повноважень і відповідальності:

• заклад повинен мати зрозумілу організаційну структуру, де визначено функціональні обов'язки кожного співробітника – від керівника до допоміжного персоналу, що допомагає уникнути дублювання функцій та "сірих зон" відповідальності;
• керівник повинен вміти ефективно делегувати повноваження, надаючи співробітникам можливість приймати рішення в межах своєї компетенції, що сприяє підвищенню ініціативності, відповідальності та професійному зростанню колективу;
• забезпечення персональної відповідальності за результати виконаної роботи на всіх рівнях управління, що  створює атмосферу дисципліни та орієнтації на досягнення якісних показників.

Прозорість та відкритість управлінських процесів:

• рішення, що стосуються життєдіяльності закладу, освітнього процесу, фінансових питань, повинні прийматися прозоро, з урахуванням думки всіх зацікавлених сторін (педагогічної ради, батьківської громади);
• забезпечення своєчасного та повного інформування учасників освітнього процесу про діяльність закладу, його досягнення, проблеми та плани. Використання різних каналів комунікації (вебсайт, дошки оголошень, батьківські збори, індивідуальні консультації);
• створення ефективних каналів зворотного зв'язку (скриньки для пропозицій, анкетування, особистий прийом), що дозволяє керівництву отримувати інформацію про задоволеність якістю освітніх послуг та оперативно реагувати на зауваження та пропозиції.

Ефективне управління ресурсами (кадровими, фінансовими, матеріальними, інформаційними):

• оптимальне комплектування закладу кваліфікованими кадрами, їх раціональне використання, створення умов для професійного розвитку та мотивації;
• раціональне та прозоре використання бюджетних коштів та інших джерел фінансування. Забезпечення їх цільового призначення та публічної звітності про використання;
• ефективне використання наявних матеріальних ресурсів, їх оновлення та доповнення відповідно до потреб освітнього процесу та вимог безпеки;
• застосування сучасних інформаційних технологій для покращення управлінських процесів (наприклад, електронний документообіг, бази даних, комунікаційні платформи).

Система моніторингу та контролю якості управління:

• розробка та впровадження інструментів для регулярного відстеження ефективності управлінських процесів (наприклад, аналіз виконання рішень, оцінка задоволеності персоналу, аналіз звернень);
• виявлення потенційних ризиків, що можуть негативно вплинути на функціонування закладу, та розробка заходів з їх мінімізації;
• управління повинно бути процесом безперервного вдосконалення, що базується на результатах аналізу, моніторингу та самооцінки.

Вимоги/правила до компонента «Формування внутрішньої системи моніторингу якості освіти та якості освітньої діяльності» охоплюють такі ключові положення:

Розробка внутрішньої моделі оцінювання якості освіти та освітньої діяльності:

• модель моніторингу повинна бути комплексною, охоплювати всі ключові аспекти функціонування закладу (освітнє середовище, розвиток дітей, професійна діяльність педагогів, управлінські процеси). Вона має бути взаємопов'язаною з визначеними критеріями та показниками якості;
• чітке розуміння, що саме буде відстежуватися (наприклад, рівень сформованості компетентностей дітей, ефективність реалізації освітніх програм, задоволеність батьків, професійний розвиток педагогів тощо);
• розробка або адаптація відповідного інструментарію (анкети, чек-листи, карти спостережень, тести, аналітичні довідки) для збору об'єктивних даних. Інструменти мають бути валідними та надійними.

Визначення порядку проведення моніторингу:

• моніторинг має проводитися систематично, за визначеним графіком (наприклад, щоквартально, раз на півроку, щорічно), забезпечуючи можливість відстеження динаміки показників;
• чітке визначення осіб, відповідальних за проведення моніторингу на різних етапах (збір даних, їх аналіз, узагальнення);
• опис послідовності дій: планування, збір інформації, її обробка та аналіз, формулювання висновків та рекомендацій, використання результатів;
• визначення методів, які будуть використовуватися (спостереження, анкетування, опитування, вивчення документації, аналіз продуктів дитячої діяльності тощо).

Використання результатів моніторингу для прийняття управлінських рішень та вдосконалення освітньої діяльності:

• зібрані дані мають бути ретельно проаналізовані та інтерпретовані, щоб виявити сильні сторони, проблемні зони, тенденції та причинно-наслідкові зв'язки;
• на основі аналізу повинні бути сформульовані чіткі висновки щодо стану якості освіти та обґрунтовані рекомендації для подальшого вдосконалення;
• результати моніторингу є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень – коригування освітніх програм, розробки планів підвищення кваліфікації педагогів, покращення матеріально-технічної бази, зміни в організації освітнього середовища тощо;
• забезпечення зворотного зв'язку з усіма учасниками освітнього процесу щодо результатів моніторингу та прийнятих рішень, що сприяє розумінню важливості їхньої ролі у забезпеченні якості та мотивує до співпраці.

Інтеграція моніторингу в річний план роботи закладу:

• річний план закладу повинен містити розділ, присвячений внутрішній системі моніторингу, де чітко визначені терміни, об'єкти, відповідальні та очікувані результати моніторингових досліджень.
• заплановані моніторингові заходи мають бути спрямовані на оцінку досягнення стратегічних цілей закладу та виконання завдань, визначених у річному плані.

ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ

СИСТЕМИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Функціонування внутрішньої системи базується на ефективній взаємодії усіх її компонентів: створення безпечного  освітнього середовища, організація освітнього процесу з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, професійний розвиток педагогічних працівників, формування культури академічної доброчесності та дієва система управління. Кожен із цих напрямів має свої чітко визначені вимоги та правила, які є орієнтирами для діяльності закладу. Забезпечення їх виконання вимагає систематичного моніторингу, аналізу та адаптації, щоб система залишалася релевантною та ефективною у відповідь на виклики та зміни у дошкільній освіті.

Успішне функціонування внутрішньої системи вимагає постійної комунікації, зворотного зв'язку та готовності до змін. Живий механізм, який постійно вдосконалюється на основі отриманих даних моніторингу та самооцінки. Залучення всіх учасників освітнього процесу – керівників, педагогів, батьків, а також адміністративного та технічного персоналу – до процесів розробки, реалізації та оцінювання є запорукою того, що внутрішня система забезпечення якості освіти буде не просто формальним документом, а ефективним інструментом для досягнення головної мети: забезпечення всебічного та гармонійного розвитку кожної дитини.

Ефективне створення та функціонування внутрішньої системи якості вимагає тісної партнерської співпраці всіх спеціалістів закладу дошкільної освіти, що стосується їхньої безпосередньої участі у розробці Положення про внутрішню систему та визначенні критеріїв оцінювання. Крім того, важливою є їхня експертна роль у процесах оцінювання діяльності та інтерпретації отриманих результатів. Ролі учасників оцінювання діяльності у ЗДО.

Керівник закладу дошкільної освіти відіграє головну роль у забезпеченні якості освіти, будучи відповідальним за стратегічне лідерство та впровадження внутрішньої системи забезпечення якості, що включає розробку та реалізацію бачення закладу, формулювання чітких цілей та планів, а також створення ефективної системи управління, яка базується на прозорості, розподілі відповідальності та раціональному використанні всіх ресурсів – від матеріально-технічних до кадрових. Важливим аспектом є забезпечення належного функціонування внутрішньої моделі моніторингу якості, що дозволяє отримувати об'єктивну інформацію та приймати обґрунтовані рішення для постійного вдосконалення освітнього процесу.

Керівник зобов'язаний формувати кваліфікований педагогічний склад, створювати умови для його безперервного професійного розвитку та плекати культуру академічної доброчесності, що передбачає не лише підтримку підвищення кваліфікації педагогів, але й заохочення самооцінювання, впровадження інновацій та формування атмосфери співпраці та взаємодопомоги. Загалом, керівник відповідає за створення безпечного, здорового освітнього середовища, яке враховує індивідуальні особливості кожної дитини та сприяє її всебічному розвитку відповідно до державних стандартів.

Вихователь-методист виконує ключову роль у методичному супроводі та координації освітнього процесу, забезпечуючи професійний розвиток педагогічних працівників закладу дошкільної освіти. Його обов'язки включають планування, організацію та контроль за проведенням заходів з підвищення кваліфікації, таких як семінари, тренінги та майстер-класи. Також він відповідає за стимулювання самоосвітньої діяльності педагогів та впровадження інноваційних методик у практику. Важливою функцією є надання індивідуальних консультацій та методичної допомоги педагогам з питань застосування діагностичних інструментів, інтерпретації отриманих даних та подальшого коригування освітнього процесу на основі цих результатів.

Вихователь-методист активно долучається до моніторингу та оцінювання освітніх досягнень вихованців, проводячи аналітичну роботу з виявлення проблемних зон та розробки конкретних рекомендацій для їх усунення. Він також контролює наявність та ефективне використання дидактичних та науково-методичних ресурсів, що є невід'ємною частиною якісного освітнього середовища. Таким чином, його діяльність безпосередньо впливає на підвищення професійної компетентності педагогічного колективу та, як наслідок, на загальну якість дошкільної освіти, сприяючи всебічному розвитку дітей.

Педагогічні працівники ЗДО є основними фігурами у реалізації внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Їхній основний обов'язок полягає у безпосередній організації освітнього процесу, яка має бути максимально адаптована до індивідуальних особливостей, потреб та можливостей кожного вихованця, що означає не лише викладання матеріалу, а й застосування різноманітних форм, методів та прийомів навчання, що стимулюють рухову, пізнавальну активність, самостійність та творчість дітей, а також сприяють їхній адаптивності до змін. Важливою складовою їхньої роботи є професійне здійснення педагогічної діагностики освітніх досягнень дітей та компетентна інтерпретація отриманих результатів, що дозволяє оцінити ефективність освітньої взаємодії та своєчасно коригувати її.

Педагоги активно долучаються до вдосконалення внутрішньої системи якості через самооцінювання власної професійної діяльності, відповідно до професійних стандартів та результатів освітнього процесу. Вони зобов'язані постійно підвищувати свою кваліфікацію, брати участь у методичних заходах, займатися самоосвітою та впроваджувати інновації у свою практику. Також на педагогах лежить відповідальність за створення безпечного, здорового  освітнього середовища у групових приміщеннях, забезпечення його відповідними дидактичними та ігровими матеріалами. Уся ця діяльність має ґрунтуватися на принципах академічної доброчесності, виховуючи чесність та повагу до інтелектуальної власності як у себе, так і у вихованців. Вони також повинні вести відповідну документацію, фіксувати результати моніторингу та використовувати їх для подальшого планування, а також активно взаємодіяти з батьками, надаючи їм зворотний зв'язок щодо розвитку дітей та залучаючи до освітнього процесу.

Професійна педагогічна діагностика є ключем до успішного освітнього процесу в дошкіллі. Завдяки вмінню педагогів якісно проводити та аналізувати її результати, стає зрозумілим, наскільки ефективно побудовано навчання для кожної дитини, що дозволяє не лише оцінити рухову та пізнавальну активність, самостійність, унікальність у грі й творчості, а й здатність дитини адаптуватися до нових освітніх умов. На основі цих даних можна визначити подальші напрямки розвитку та коригування освітнього процесу, щоб кожна дитина мала можливість повноцінно розкрити свій потенціал.

Для оцінки розуміння педагогами важливості та особливостей моніторингу освітніх досягнень дітей, пропонуємо наступні питання:

1. Яку методику моніторингу розвитку компетентностей дітей використовує наш заклад? (Чи є вона власною розробкою, запозиченою у колег, обраною з фахових джерел, чи інша?)
2. Як педагоги залучені до процесу оцінювання динаміки розвитку компетентностей дітей? (Чи здійснюється це самостійно, спільно з вихователем-методистом, чи інакше?)
3. Які головні критерії використовуються для моніторингу рівня компетентностей вихованців?
4. Які рівні оцінювання передбачає застосовувана діагностична методика?
5. В які періоди проводиться моніторинг рівня компетентностей дітей?
6. Які конкретні методи застосовуються для оцінювання рівня компетентностей вихованців?
7. У яких документах фіксуються та відображаються результати моніторингу якості освіти?
8. Які кроки робить педагог після отримання результатів моніторингу якості освіти?
9. Чи обговорюються результати моніторингу в колективі дошкільного закладу?
10. Які заходи сприяють ефективному обговоренню результатів освітнього процесу, отриманих під час моніторингу?
11. Яка роль вихователя-методиста у процесі оцінювання динаміки розвитку дітей?
12. Що, на Вашу думку, необхідно для покращення якості та об'єктивності діагностичних процедур у закладі?

Батьки зобов'язані здійснювати партнерську взаємодію із закладом дошкільної освіти, що включає надання своєчасної та повної інформації про індивідуальні особливості, потреби та інтереси дитини, що є критично важливим для забезпечення індивідуалізації освітнього процесу. Вони також відповідають за створення сприятливого домашнього середовища, яке підтримує освітні ініціативи закладу та сприяє всебічному розвитку дитини. Важливою складовою їхніх обов'язків є активне використання каналів зворотного зв'язку із закладом, що дозволяє надавати свої пропозиції та зауваження щодо якості освітніх послуг, а також отримувати актуальну інформацію про розвиток своєї дитини. Таким чином, їхня залученість та співпраця є невід'ємною частиною забезпечення високих стандартів дошкільної освіти.

Технічний персонал зобов'язаний забезпечувати належне матеріально-технічне функціонування закладу, що включає підтримку чистоти та санітарно-гігієнічних норм у всіх приміщеннях, що є фундаментом для створення здорового освітнього середовища. Також до їхніх обов'язків належить контроль за справністю обладнання, комунікацій та інженерних систем, своєчасне виявлення та усунення несправностей. Важливим аспектом є забезпечення фізичної безпеки дітей та всього персоналу через дотримання правил охорони праці, пожежної безпеки та інших відповідних нормативів. Ефективна робота технічного персоналу створює необхідну інфраструктурну основу, без якої неможливе повноцінне функціонування освітнього процесу та дотримання високих стандартів якості.

ІV. ОЦІНЮВАННЯ ОСВІТНІХ І УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ

В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

 

Внутрішня система оцінювання діяльності закладу освіти є ключовим інструментом для систематичного аналізу якості освітнього процесу, його результативності та ресурсного забезпечення. Оцінювання здійснюється з метою отримання об'єктивної інформації про стан якості освітніх і управлінських процесів, виявлення сильних сторін, проблемних аспектів та визначення шляхів їхнього вдосконалення. Наголосити, що інструмент розвитку, а не покарання. Система оцінювання реалізується через декілька основних форм:

• здійснюється контроль якості освітньої діяльності, що включає логічно об'єднані види: тематичний, підсумковий, фронтальний та оперативний. Для планування контрольних заходів розробляються циклограми на річний період;
• проводиться моніторинг якості освіти та освітньої діяльності, який відповідає компонентам, визначеним у критеріях внутрішньої системи;
• є атестація педагогічних працівників, що відбувається згідно з Положенням про атестацію, затвердженим Наказом МОН України від 09.09.2022 № 805.

Правильно організована система внутрішнього оцінювання дозволяє всебічно дослідити ефективність професійної діяльності педагогів, результативність заходів зі створення оптимального освітнього середовища, дотримання принципів партнерства у роботі з батьками, а також рівень формування культури доброчесності. Річні завдання закладу дошкільної освіти є динамічними, і педагогічний колектив постійно вдосконалюється, освоюючи нові професійні знання, зокрема щодо впровадження інновацій у освітній процес відповідно до державних стандартів.

Процес оцінювання проходить у кілька етапів:

• збір та аналіз інформації, отриманої через спостереження, опитування та вивчення документації;
• узагальнення результатів для визначення рівня освітніх та управлінських процесів;
• обговорення результатів з метою їхнього пояснення, виявлення закономірностей, формулювання висновків та прийняття відповідних управлінських рішень.

Оцінювання здійснюється за моделлю 1 та ґрунтується на принципах об'єктивності, систематичності, прозорості, достовірності, цілісності, конфіденційності (де це необхідно) та орієнтованості на розвиток.

Модель 1: включає щорічне оцінювання результатів діяльності закладу освіти відповідно плану роботи із проведенням оцінювання одного-двох компонентів відповідно до критеріїв, базується на використанні узагальнених показників та рівнів якості для кожного компонента внутрішньої системи.

Один раз на п'ять років здійснюється комплексне оцінювання за всіма компонентами діяльності, визначеними у критеріях.

Для прикладу, в одному році оцінюються компоненти «Організація освітнього процесу з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб і можливостей кожного вихованця» та «Забезпечення ефективної системи управління», у наступному - компонент «Створення в закладі дошкільної освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування, у тому числі забезпечення наявності ресурсів (ігрових, дидактичних, науково-методичних, матеріально-технічних, інформаційних тощо) необхідних для виконання державного стандарту», потім - «Формування кадрового складу та підвищення кваліфікації педагогічних працівників», а далі - компоненти «ормування культури академічної доброчесності» та «Формування внутрішньої системи моніторингу якості освіти та якості освітньої діяльності».

Збір та аналіз інформації, отриманої під час опитування,

спостереження та вивчення документації

Збір та аналіз інформації є фундаментом ефективного управління якістю освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. Для отримання всебічного уявлення про стан діяльності ЗДО застосовується комплексний підхід, що охоплює опитування, спостереження та вивчення документації. Опитування учасників освітнього процесу, включаючи педагогів та батьків, дозволяє отримати цінні відомості про їхні ставлення, потреби та пропозиції, використовуючи різні формати – від анкетування до індивідуальних та групових інтерв'ю. Паралельно, систематичне спостереження за освітнім процесом, методичними заходами, взаємодією з батьками та формуванням освітнього середовища дає змогу оцінити реальну практику, виявити ефективність педагогічних методів, рівень залучення дітей та психологічну атмосферу.

Таблиця 1

Форми отримання інформації

 

Форма отримання інформації	Методи	Додаткові методи та засоби
Безпопосередньо від учасників освітнього процесу	Спостереження, інтерв'ювання, бесіди, тестування	Відеозапис, аудіозапис, хронометраж
Опосередковано від учасників освітнього процесу	Письмова та/або електронна форма опитування	Цифрові ресурси для автоматизованої обробки
Без залучення учасників освітнього процесу	Вивчення документації, статистичної або оперативної інформації	Фото, сканування

 

Опитування як метод збору інформації є незамінним для отримання суб'єктивних оцінок, думок, потреб та пропозицій від усіх учасників освітнього процесу. Його основна цінність полягає у здатності відображати "голос" тих, хто безпосередньо залучений до функціонування закладу. Об'єктами опитування виступають:

• Батьки (законні представники): їхні відповіді надають цінну інформацію про задоволеність якістю освітніх послуг, рівень інформованості про розвиток дитини, ефективність комунікації з педагогами, комфортність та безпечність перебування дитини в закладі, відповідність освітньої програми очікуванням. Опитування батьків може здійснюватися через анонімні анкети, онлайн-форми, індивідуальні бесіди або зустрічі у форматі фокус-груп, що дозволяє виявити як загальні тенденції, так і індивідуальні запити.
• Педагогічні працівники: опитування педагогів спрямоване на з'ясування їхньої самооцінки професійної компетентності, визначення потреб у підвищенні кваліфікації та методичній підтримці, оцінки умов праці, наявності та достатності ресурсного забезпечення. Також збирається їхня думка щодо ефективності управлінських рішень, дієвості внутрішньої системи моніторингу та загальної атмосфери в колективі. Може бути реалізовано через анкетування, інтерв'ю, а також обговорення на педагогічних радах або методичних об'єднаннях.
• Діти (старший дошкільний вік): прямі опитування можуть бути складними через вікові особливості, застосовуються адаптовані методи, що можуть бути індивідуальні або групові бесіди у формі гри, використання "карток настрою", малюнків, метод "незакінчених речень", що дозволяють виявити ставлення дітей до закладу, їхні вподобання щодо занять та ігор, міжособистісні стосунки з однолітками та дорослими. Мета – зрозуміти освітній процес очима дитини.

Спостереження є методом отримання безпосередньої, об'єктивної інформації про реальний перебіг освітніх та управлінських процесів у їхньому природному середовищі. На відміну від опитування, спостереження фіксує не те, що думають чи говорять, а те, що відбувається насправді. Його об'єктами є:

• Освітня діяльність: спостерігається безпосередня взаємодія педагогів з дітьми під час занять, ігрової діяльності, прогулянок, режимних моментів. Оцінюється якість застосовуваних педагогічних методів, ефективність організації дитячої активності, рівень залучення дітей, їхня взаємодія між собою, а також індивідуальний підхід педагога до потреб кожної дитини.
• Освітнє середовище: сроводиться візуальна оцінка та фіксація безпечності, комфортності, естетичності, функціональності та доступності приміщень та обладнання.  Також оцінюється відповідність ресурсного забезпечення (ігрових, дидактичних матеріалів) віковим потребам та освітній програмі.
• Поведінка учасників: спостерігаються прояви рухової та пізнавальної активності дітей, рівень їхньої самостійності, соціальні навички, емоційний стан, а також взаємодія педагогів з батьками, адміністрації з персоналом. Використовуються спеціальні протоколи спостережень, чек-листи або карти, що дозволяють фіксувати конкретні індикатори поведінки або якості процесу.

Вивчення документації є методом аналізу офіційних та робочих документів закладу, що дозволяє оцінити відповідність його діяльності нормативним вимогам, планам та встановленим стандартам. Цей метод забезпечує отримання формалізованої, системної інформації. До предмету вивчення належать:

• Нормативно-правова база закладу: аналізуються Статут закладу, Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку. Оцінюється їхня відповідність чинному законодавству та актуальність.
• Планова та звітна документація: вивчаються річні та перспективні плани роботи закладу та педагогів, протоколи засідань педагогічної ради, методичних об'єднань, звіти про виконану роботу, аналітичні довідки. Оцінюється повнота, системність планування, відповідність досягнутих результатів запланованим показникам.
• Документи щодо освітнього процесу: аналізуються освітні програми, тематичне та календарне планування, конспекти занять, матеріали психолого-педагогічної діагностики. Оцінюється відповідність змісту та організації освітнього процесу Базовому компоненту дошкільної освіти, індивідуальним освітнім траєкторіям.
• Документи щодо кадрового складу: вивчаються особові справи педагогів, документи про освіту, підвищення кваліфікації, матеріали атестації. Оцінюється відповідність кваліфікаційного рівня педагогів займаним посадам та потребам закладу.
• Фінансова та господарська документація: аналізуються звіти про використання бюджетних та залучених коштів, акти перевірок, що дозволяє оцінити раціональність використання ресурсів та прозорість фінансової діяльності.

Зібрана за допомогою опитувань, спостережень та вивчення документації інформація підлягає ретельному аналізу. Цей етап є критичним, оскільки саме він дозволяє трансформувати сирі дані в осмислені висновки та конкретні рекомендації. Аналіз включає:

• Систематизацію та узагальнення: зібрані дані сортуються, групуються за відповідними критеріями та компонентами якості. Кількісні дані обробляються статистичними методами, якісні – шляхом категоризації та виявлення ключових тем.
• Інтерпретацію результатів: виявлені тенденції, закономірності та відхилення інтерпретуються в контексті поставлених цілей та вимог. Наприклад, якщо опитування батьків виявило низький рівень задоволеності певним аспектом, аналізуються можливі причини цього явища через призму спостережень та документації.
• Виявлення сильних сторін та зон для розвитку: чітко формулюються успіхи закладу, його конкурентні переваги, а також проблемні аспекти, що потребують покращення.
• Визначення причинно-наслідкових зв'язків: аналіз має допомогти зрозуміти, чому виникли певні проблеми, які фактори впливають на досягнення результатів.
• Формулювання висновків та рекомендацій: на основі повного аналізу готуються об'єктивні висновки щодо стану якості освітньої діяльності та формулюються конкретні, адресні рекомендації для подальшого вдосконалення. Рекомендації повинні бути реалістичними, вимірюваними та спрямованими на усунення виявлених недоліків.

Комплексний збір та ґрунтовний аналіз інформації є фундаментом для ефективного функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти, дозволяючи закладу не лише об'єктивно оцінювати свою діяльність, а й постійно розвиватися, забезпечуючи високий рівень дошкільної освіти для кожного вихованця.

Таблиця 2

Оцінювання рівня освітніх і управлінських процесів

 

Рівні оцінювання	Опис (з контексту документа)
Четвертий (високий)	Передбачає повну відповідність встановленим вимогам, наявність сталих позитивних результатів та їх постійне вдосконалення.
Третій (достатній)	Дотримання більшості вимог, позитивні результати, але можуть бути окремі аспекти для покращення.
Другий (вимагає покращення)	Часткове виконання вимог, наявність проблемних аспектів, які потребують системних змін.
Перший (низький)	Невиконання значної частини вимог, суттєві недоліки, що перешкоджають ефективній діяльності.

Після того, як зібрана та ретельно опрацьована вся необхідна інформація, настає найвідповідальніший етап – узагальнення результатів та визначення рівнів освітніх і управлінських процесів у закладі дошкільної освіти. Важливо пам'ятати, що кожен ЗДО має право самостійно обирати, за якою шкалою оцінювати досягнення, що може бути власна розроблена система або ж та, що передбачена законодавством. Головне – зробити висновки за кожним компонентом, щоб отримати цілісну картину.

Існує кілька підходів до того, як можна узагальнити отримані дані та визначити рівні. Основні варіанти, які допоможуть систематизувати роботу.

Варіант 1: глибокий якісний аналіз керівником - підхід вимагає від керівника справжнього занурення в суть справи. Вивчаючи кожен критерій діяльності, потрібно зосередитися на тих моментах, де діяльність ЗДО не відповідає або не повною мірою відповідає вимогам законодавства. Завдання — не просто констатувати факт, а сформулювати проблеми, висунути судження щодо причин їх виникнення (чи то об'єктивних, чи суб'єктивних) та запропонувати шляхи розв'язання. Не менш важливо виявити і ті критерії, за якими колектив досяг високих результатів, що стане ресурсом для подолання труднощів. Цей варіант ідеально підходить для тих, хто вміє самостійно глибоко аналізувати діяльність закладу, співвідносити її з чинними нормами та формувати обґрунтовані висновки.

Варіант 2: використання орієнтовної рамки оцінювання – спрощенний процес аналізу для збереження його об'єктивність, допоможе заздалегідь сформована орієнтовна рамка оцінювання. Детальний опис характеристик діяльності за різними рівнями (наприклад, високий, достатній, вимагає покращення, низький). Завдання — співвіднести отримані результати з цими описами. Така рамка стане чудовою основою для формування суджень про рівень діяльності ЗДО та допоможе дати конкретні поради, як подолати труднощі та досягти очікуваних результатів. Безумовно, розробка такої рамки для всіх критеріїв потребує значних зусиль, але вона значно полегшить подальшу роботу.

Варіант 3: кваліметричний підхід – метод при якому, перевага віддається більш кількісному та об'єктивному оцінюванню, ідеальним стане кваліметричний підхід. Він базується на бальній системі оцінки, де кожен індикатор, критерій чи вимога оцінюється за шкалою від 1 до 4 балів:

• 1 бал – низький рівень (не відповідає нормі);
• 2 бали – рівень, що вимагає покращення (частково відповідає нормі);
• 3 бали – достатній рівень (наближений до норми);
• 4 бали – високий рівень (відповідає нормі).

Оцінювання компонента здійснюється шляхом знаходження середньоарифметичного значення отриманих балів за кожним індикатором, критерієм чи вимогою, що до нього входять, можна виразити за допомогою ормули.

Розрахунок середнього значення критерію:

де P — це середньоарифметична оцінка компонента,

p₁​ — бал окремого індикатора,

а n — загальна кількість індикаторів, які оцінювалися.

 

Данний метод надає кількісні показники, але важливо пам'ятати, що навіть при використанні кваліметричного підходу не варто забувати про якісний аналіз – формулювання суджень про досягнення колективу та причини виявлених проблем залишається актуальним.